Lyrics
[verse]
Моя бабуся гладить полотно рукою,
І ниткою червоною малює давній шлях.
Вона мовчить, а очі повняться журбою,
Бо в кожнім вузлику — і сміх, і сльози, й жаль.
[chorus]
Дві нитки в полотні — тривога і надія,
Одна веде додому, друга кличе в світ.
Я ці кольори ношу, немов свою родину,
Вони мене впізнають, хоч мине багато літ.
[verse]
Батько їх вишивав на комірі сорочки,
Коли ішов у дальню, невідому путь.
І кожен раз вертався, бо тримали нитки,
Які йому в дорогу мати вишила отут.
[chorus]
Дві нитки в полотні — тривога і надія,
Одна веде додому, друга кличе в світ.
Я ці кольори ношу, немов свою родину,
Вони мене впізнають, хоч мине багато літ.