Lyrics
Зроби глибокий вдих.
І ще один.
Повільно.
Є момент —
між тим що було
і тим що буде.
Ти зараз у ньому.
Не позаду.
Не попереду.
Тут. У цій тиші.
У цьому просторі між.
Кожен ранок земля робить те саме —
відпускає темряву.
Не бореться з нею.
Не пояснює їй.
Просто — відпускає.
І світло приходить само.
Ти теж вмієш так.
Ти вже робив це —
кожного разу коли вставав
після падіння.
Кожного разу.
Подумай про насіння.
Воно лежить у землі —
у темряві, у холоді —
і не знає що з нього виросте.
Але росте.
Не тому що впевнене.
Не тому що знає відповіді.
А просто тому що
це його природа —
рухатись до світла.
Твоя природа — та сама.
Те що позаду —
зробило тебе.
Кожна помилка.
Кожен біль.
Кожен вибір що здавався неправильним.
Все це — не тягар.
Це досвід.
Це матеріал з якого ти будуєш
нове себе.
Будівник не сварить цеглу.
Він бере її —
і кладе далі.
Ти не починаєш з нуля.
Ти починаєш
з усім що знаєш.
З усім що пережив.
З усією своєю силою —
навіть якщо зараз
не відчуваєш її.
Вона є.
Вона завжди є.
Уяви двері.
Прямо перед тобою.
Вони не важкі —
вони легкі.
Майже невагомі.
За ними —
не обіцянки.
Не гарантії.
Не готові відповіді.
За ними —
простір.
Чистий. Відкритий. Твій.
Ти можеш увійти
у будь-який момент.
Новий початок —
це не гучна подія.
Це тихе рішення
всередині.
Одне слово
що ти кажеш собі пошепки:
так.
Так — новому.
Так — невідомому.
Так — собі —
такому якого ще не знаєш.
Відчуй свої руки.
Вони вільні.
Вони здатні будувати.
Створювати. Торкатись. Давати.
Відчуй свої ноги.
Вони несли тебе
через все.
Через все —
і принесли сюди.
Сюди — де починається нове.
Вдих —
ти впускаєш майбутнє.
Видих —
ти відпускаєш минуле.
Вдих.
Видих.
З кожним подихом —
ти вже інший.
З кожною секундою —
починання вже відбувається.
Прямо зараз.
У тиші.
У тебе всередині.
Іди.
Не поспішаючи.
Не озираючись.
Просто —
іди.
