Lyrics
Кажуть, десь є земля, де тепліше живуть,
Де не тисне на плечі оця буденна лють.
Я збираю думки, мов монети в кишеню,
І іду навмання крізь нічну цю пустелю.
Всі шукають той берег, де сонце не гасне,
Де слова не старіють і мрії не гаснуть.
Та чим далі іду — тим ясніше мені,
Що дорога і є той рятунок в мені.
Там, де нас нема, там завжди тепліше,
Там, де нас нема, там небо ясніше.
Та я знаю вже — це лиш вітру омана,
Бо дім не шукають, дім носять з собою постійно.
Друзі кажуть: тікай, все одно не впіймаєш,
А я їм у відповідь тихо киваю.
Бо навіть у русі, в дорозі, в польоті,
Я вже там, де живу — просто в іншій свободі.
Там, де нас нема, там завжди тепліше,
Там, де нас нема, там небо ясніше.
Та я знаю вже — це лиш вітру омана,
Бо дім не шукають, дім носять з собою постійно.
Хай летить оцей вітер у далеч, у ніч,
Я вже вдома — це серце, а не якийсь клич.
І нехай там, де нас нема, кажуть, краще,
Я лишаюсь, бо тут моє світло найяскравіше.
Там, де нас нема, там завжди тепліше,
Там, де нас нема, там небо ясніше.
Та я знаю вже — це лиш вітру омана,
Бо дім не шукають, дім носять з собою постійно.