Lyrics
Стоїть на пагорбі клен, вже сотню літ,
Бачив, як народжувався і згасав тут світ.
Коріння глибоко в землі, а крона в небеса,
Він знає більше, ніж будь-яка людська краса.
Восени він скидає листя, мов старе життя,
Взимку мовчить, тримаючи в собі майбуття.
А навесні знову оживає, зелений і юний,
Клен вчить нас — після зими завжди приходять грози й весна.
Клен стоїть, як свідок часу і літ,
Клен пам'ятає кожен пройдений слід.
Хай вітри ламають гілки, та корінь міцний,
Клен навчив мене — треба вистояти, а не тікати з бою.
Я приходжу сюди, коли важко і сумно,
Сідаю під клен, і стає раптом безшумно.
Він не дає порад, він просто стоїть і шумить,
Та в цьому шумі я чую — усе буде добре, повір.
Клен стоїть, як свідок часу і літ,
Клен пам'ятає кожен пройдений слід.
Хай вітри ламають гілки, та корінь міцний,
Клен навчив мене — треба вистояти, а не тікати з бою.
Може, колись і мене хтось згадає, як клен,
Що стояв на сторожі чиїхось нелегких днів.
А поки що я вчуся у нього мовчати і жити,
Пускати коріння глибше, щоб вистояти і не зломитись.
Клен стоїть, як свідок часу і літ,
Клен пам'ятає кожен пройдений слід.
Хай вітри ламають гілки, та корінь міцний,
Клен навчив мене — треба вистояти, а не тікати з бою.
