Lyrics
Старий дерев'яний поріг, і рипить кожен крок,
На веранді сиджу, де минуле не йде в чужий бік.
Тут пахне грозою, і чаєм, і літом старим,
Тут кожна дошка пам'ятає, яким я був колись малим.
Дощ стукає в дах, як забутий мотив,
Я слухаю тишу, що зникла з міських суєт.
Тут час не спішить, тут повітря густе від спогадів,
І я повертаюсь сюди, коли світ мене зраджує.
Веранда моя, дерев'яний причал,
Де кожен захід — це тихий фінал.
Веранда моя, де я знову малий,
Де можна мовчати і бути самим собою.
Скрипучі сходинки знають мою ходу,
Тут я лишав всі слова, що не вимовив уголос.
І кожен раз, повертаючись у цю пітьму,
Я знаходжу тут спокій, якого шукав повсюди.
Веранда моя, дерев'яний причал,
Де кожен захід — це тихий фінал.
Веранда моя, де я знову малий,
Де можна мовчати і бути самим собою.
Хай мине ще багато доріг і років,
Я знаю, куди повернутись готовий.
Це місце, де можна покласти на землю всі ноші,
Веранда моя — мій притулок найтихіший.
Веранда моя, дерев'яний причал,
Де кожен захід — це тихий фінал.
Веранда моя, де я знову малий,
Де можна мовчати і бути самим собою.
