Lyrics
Коли підеш ти далеко, у інші міста і дні,
Коли забудеш мій голос у новій весні,
Прошу — залиш хоч трохи місця в своїй душі,
Для того, ким я був колись у твоєму житті.
Не обіцяю вічність, не обіцяю, що буде легко,
Та є речі, які лишаються, навіть коли далеко.
Наші розмови вночі, наші сміхи й сльози,
Хай вони не зникнуть, хай не стають морозом.
Не забувай мене, коли настане осінь,
Не забувай мене, коли з'явиться просинь.
Не забувай ті миті, що були тільки наші,
Не забувай мене — і я буду з тобою назавжди.
Життя розкидає нас у різні сторони світу,
Та пам'ять сильніша за будь-яку відстань і зиму.
Я відпускаю тебе, бо так треба, я знаю,
Та прошу лиш одне — не забувай, не забувай.
Не забувай мене, коли настане осінь,
Не забувай мене, коли з'явиться просинь.
Не забувай ті миті, що були тільки наші,
Не забувай мене — і я буду з тобою назавжди.
Хай минають роки, хай міняються обличчя,
Десь у глибині душі хай лишиться це.
Я не прошу повернення, не прошу нічого більше,
Лиш трохи пам'яті — це все, що мені треба.
Не забувай мене, коли настане осінь,
Не забувай мене, коли з'явиться просинь.
Не забувай ті миті, що були тільки наші,
Не забувай мене — і я буду з тобою назавжди.
