Lyrics
Дощ стукає в вікно, як пальці по клавішах,
Змиває пил міський, змиває сумніви й тривоги.
Я стою біля вікна, дивлюся, як він падає,
І думаю про тебе, про нас, про все, що було.
Кожна крапля — це секунда нашого життя,
Кожна калюжа — дзеркало наших спогадів.
Дощ не питає дозволу, він просто йде,
Так само і почуття — приходять, коли самі того хочуть.
Дощ, дощ, змиває все зайве,
Дощ, дощ, лишає тільки правду.
Дощ, дощ, я стою під ним і плачу,
Дощ, дощ — це моя тиха розмова з небом.
Може, цей дощ — це сльози, які я не виплакала,
Може, це небо плаче замість мене за втраченим.
А може, це просто природа, що очищує землю,
Так само, як я очищую душу від старого болю.
Дощ, дощ, змиває все зайве,
Дощ, дощ, лишає тільки правду.
Дощ, дощ, я стою під ним і плачу,
Дощ, дощ — це моя тиха розмова з небом.
Хай ллє цей дощ ще довго, хай змиває минуле,
Я вийду з нього оновленою, чистою, іншою.
Дощ закінчиться, і вигляне сонце знову,
А я стоятиму тут, готова до нового.
Дощ, дощ, змиває все зайве,
Дощ, дощ, лишає тільки правду.
Дощ, дощ, я стою під ним і плачу,
Дощ, дощ — це моя тиха розмова з небом.
